Категорія: Новини

15 червня 2021 року вводяться в дію ряд законів, що регулюють питання розмитнення транспортних засобів, ввезених на митну територію України, а саме:

• Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України відносно стягування податків і зборів, інших обов’язкових платежів, об’єктом оподаткування якими є транспортні засоби»;
• Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України відносно тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України».

Відповідно до вказаних нормативних актів, транспортні засоби з європейською реєстрацією, що були у використанні та старші за п’ять років, що були ввезені на митну територію України до кінця 2020 року, оподатковуються за пільговою ставкою ПДВ та акцизного податку.

За таким пільговим механізмом може бути розмитнений один транспортний засіб однієї категорії та одного власника. Пільговим оформленням можна скористатись протягом 180 календарних днів з дати набрання чинності вказаними законами. Разом з цим, учасники АТО/ООС будуть мати можливість скористатись пільговим розмитненням протягом 270 днів.

Під дію вищевказаних нормативних актів не підпадають транспортні засоби, у разі:

• якщо такі транспортні засоби не відповідають екологічним нормам «ЄВРО-2» і вище;
• якщо такі транспортні засоби мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та/або визнаної державою-агресором по відношенню до України згідно із законодавством або ввозяться з території такої держави-окупанта та/або з тимчасово окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

24 травня 2021 року в Верховній Раді України був зареєстрований проект закону «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів».

Законопроектом пропонується можливість проведення у визначеному законом порядку медіації, яка буде направлена на врегулювання трудового спору за згодою між його сторонами. При цьому, існуючі механізми вирішення трудового спору, а саме за участі комісії по трудових спорах та вирішення трудового спору у судовому порядку – зберігаються.

Разом з цим, вказаним законопроектом пропонується:

• визначити на законодавчому рівні предмет та сторони індивідуального трудового спору;
• обмежити строк звернення працівника до суду, з вимогою про стягнення заробітної плати, а також гарантійних та компенсаційних виплат;
• встановити більш короткий строк, для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству – три місяці. Станом на сьогодні цей строк становить один рік.

Фізична особа зможе звернутись до суду з вимогами про вирішення індивідуального трудового спору в тримісячний строк, який обчислюватиметься з дня, коли така особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. З позовом про стягнення належних їй сум заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат – протягом трьох років з дня, коли вона дізналась або повинна була дізнатись про таке порушення.

Процедура медіації.

Якщо ж сторони індивідуального трудового спору ініціюють процедуру медіації, а мирова угода за її результатами не буде укладена, кожна зі сторін може звернутись із заявою про вирішення індивідуального трудового спору до місцевого суду у місячний строк з дня отримання акту про відмову сторін від підписання мирової угоди, з відповідним документом, що підтверджує проведення та/або припинення медіації.

Президент України підписав Закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо виконаних постанов» № 1438-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 29 квітня 2021 року. Закон набув чинності 23 травня 2021 року.

Норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, що діяли до моменту набуття чинності даним законом, зобов’язували надсилати оригінал постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на пошту правопорушника, незалежно від сплати ним штрафу. Така ситуація доволі часто призводила до плутанини та, в деяких випадках, до повторної оплати штрафу.

Порядок оплати штрафів за новим законом.

Вказаним законом передбачено скасування необхідності надсилання постанов про адміністративне правопорушення ПДР при оплаті штрафу своєчасно. Так, постанова про накладення адміністративного стягнення вважається виконаною у випадку оплати штрафу в розмірі 50 % за порушення правил дорожнього руху, яке було зафіксоване в автоматичному режимі, а також за порушення правил стоянки/зупинки, паркування, що зафіксоване в режимі фото-відео зйомки, до моменту вручення такої постанови особі або до моменту отримання повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною.

За новими правилами, постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, а також паркування, що зафіксоване в автоматичному режимі, буде також вважатись виконаною у разі оплати суми штрафу за повідомленням, що залишене уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, в тому числі, шляхом сплати 50 % розміру штрафу, протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

У випадку, якщо постанова не була виконана шляхом оплати 50 % штрафу протягом 10 днів з дня її винесення, така постанова надсилається рекомендованим листом на адресу реєстрації особи-правопорушника.

Вказаний закон спрямований на врегулювання ситуації, що пов’язана з повторною сплатою штрафу водіями, а також на спрощення порядку оплати штрафів за порушення правил дорожнього руху.

14 квітня 2021 року на засіданні Уряду було ухвалено рішення про підтримку проекту закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин.

Даний проект направлений на модернізацію та скасування надмірної бюрократизації трудових відносин в Україні. Законопроектом пропонується, зокрема, скасувати необхідність складання роботодавцем правил внутрішнього трудового розпорядку, графіків змінності та графіків відпусток. Так, сьогодні роботодавцями витрачається значна кількість часу та фінансових ресурсів для забезпечення складання та підтримання в належному та актуальному стані документації, яка в умовах сьогодення втратила свою необхідність і, зазвичай, є виключно формальністю. Оформлення таких документів пропонується зробити на розсуд роботодавця. Режим роботи на підприємстві, тривалість робочого часу та питання надання відпусток буде достатньо зафіксувати в трудовому договорі за згодою сторін.

Також, законопроектом визначається 12 підстав, наявність яких потребує обов’язкового укладення строкового трудового договору.

Крім цього, запропоновано:

• зменшити кількість обов’язкових кадрових документів;
• змінити механізм участі профспілок при розірванні трудового договору;осучаснити питання матеріальної відповідальності;
• спростити процедуру укладення строкового трудового договору;
• визначити порядок та форму надання роботодавцем інформації про умови трудового договору.

Фахівці юридичної фірми PI Law Firm вважають, що практична реалізація даного проекту позитивно вплине на діяльність бізнесу, сприятиме значному спрощенню його ведення та стимулюватиме роботодавців до легального оформлення трудових відносин, що зумовить підвищення рівня дотримання трудового законодавства.

28 квітня 2021 року Верховною Радою України на засіданні був прийнятий Закон «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». Вказаним Законом передбачено реформування системи управління у сфері земельних відносин та зняття певних обмежень в господарській діяльності для спрощення доступу бізнесу та фізичних осіб до земельних ресурсів. Даний документ наближає Україну до фіналу земельної реформи, скасовуючи зайві бюрократичні процедури з отримання дозволів та дублювання процесів перевірки документації із землеустрою.

Розгляд даного документу тривав майже півтора місяця, однак голосування відбулось лише
28 квітня. Таке затягування процесу було зумовлено великою кількістю поправок до законопроекту, поданих народними депутатами. Фахівці PI Law Firm детально розбирались з нововведеннями та змінами, що запропоновані цим Законопроектом.

Ключовими положеннями даного законопроекту № 2194 є:

• у комунальній власності ОТГ (об’єднана територіальна громада) перебуватимуть землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності. Виняток – землі, необхідні державі для виконання її функцій;
• скасовуються повноваження Держгеокадастру щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів);
• реорганізація Держгеокадстру. З набранням чинності Закону, Держгеокадастр – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних;
• публічність документації із землеустрою: документація із землеустрою розроблятиметься в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною;
• виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть набувати повноважень щодо державного контролю за використанням та охороною земель (у разі прийняття такого рішення);
• скасовується обов’язок проведення державної експертизи землевпорядної документації;
• встановлюється переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Деталізація такого порядку черговості очікується після офіційного опублікування законопроекту;
• земельні ділянки, надані у постійне користування, можуть бути вилучені для суспільних потреб;
• органам місцевого самоврядування надаються повноваження щодо затвердження планів детального планування території за межами населених пунктів;
• поділ та об’єдання земельних ділянок: поділ, об’єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою заставодержателя. Поділ, об’єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача;
• площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, право оренди або емфітевзису якої виставляється на земельні торги, не може перевищувати 20 гектарів.

Відповідні зміни внесені до низки нормативно-правових актів, серед яких – Земельний, Водний, Лісовий кодекси, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про оренду землі», «Про оцінку земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель», «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Закон прийнято з необхідним техніко-юридичним доопрацюванням, тому фінальні положення даного законопроекту необхідно очікувати після офіційного опублікування документу.

На засіданні Верховної ради 03 грудня 2020 року був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», який набирає чинності з дня наступного за днем його офіційного опублікування, а саме 01 травня 2021 року, крім абзацу четвертого підпункту 3 пункту 6 розділу І у частині положення «якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства», що вводиться в дію з 01.01.2023.

Закон направлений на удосконалення норм чинного законодавства в сфері надання житлово-комунальних послуг та врегульовує питання перехідного періоду, які стосуються необхідності прийняття співвласниками багатоквартирних будинків рішення про порядок організації договірних відносин з житлово-комунальними організаціями в зв’язку з введенням в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, за відповідним рішенням співвласників багатоквартирного будинку, з виконавцем певної комунальної послуги укладається договір про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та відведення природного газу або електроенергії).

Законом передбачені наступні варіанти:

• індивідуальний договір з обслуговування внутрішньо будинкових систем, який укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно при умові, що такі співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди щодо розміру плати за обслуговування внутрішньо будинкових систем у будинку;
• колективний договір, який укладається від імені та за рахунок всіх співвласників багатоквартирного будинку, управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
• договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об’єднує всіх співвласників будинку та укладає такий договір в їх інтересах.

За одним багатоквартирним будинком дозволяється обирати різні моделі організації договірних відносин за різними житлово-комунальними послугами.

Послуги з управління багатоквартирним будинком включають в себе:

• забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними ДЗК, перебуває у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку);
• виконання санітарно-технічних робіт;
• обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
• купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
• поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
• інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Даним Законом також внесено зміни до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про ринок природного газу», «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».