Солідарна відповідальність подружжя за договором позики, кредитним договором.

PI Law Firm забезпечило повернення коштів кредитору

Наш Клієнт, фізична особа, звернувся до фахівців PI Law Firm з питання повернення заборгованості (Практика приватним особам) після самостійного вчинення дій з повернення наданих в борг коштів, які виявились безрезультатними в зв’язку з відсутністю майна у боржника.

Так, Клієнт позичив грошові кошти в сумі 40 000,00 доларів США, що за курсом на дату надання коштів в борг складало близько 915 500,00 гривень. Між Клієнтом і боржником був укладений договір позики грошових коштів, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом, з відповідним внесенням запису до реєстру посвідчення нотаріальних дій.

В договорі позики сторони обумовили, що у разі девальвації гривні протягом строку дії договору, позичальник зобов`язується повернути суму грошей у гривнях в еквіваленті 40 000,00 доларів США за офіційним курсом банку на день платежу, встановивши також граничний строк повернення позики, який складав півроку від дати її надання. Позичальник не виконав взяті на себе зобов’язання, не повернувши грошові кошти Клієнту.

В 2015 році Клієнт звернувся до приватного нотаріуса, яким був посвідчений договір позики грошових коштів із заявою про вчинення виконавчого напису, який був вчинений та внесений до реєстру нотаріальних дій.

Старшим державним виконавцем відділу ДВС міського управління юстиції була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу в зв’язку з відсутністю відповідного майна боржника.

Наприкінці 2015 року Позикодавець звернувся до PI Law Firm із необхідністю вчинити всі можливі дії з повернення наданої позики. Проаналізувавши дану ситуацію та розробивши відповідну стратегію, адвокатами PI Law Firm був поданий позов про стягнення боргу до боржника за договором, а також до колишньої дружини в порядку солідарного стягнення.

Судом першої інстанції позовні вимоги нашого Клієнта про стягнення боргу за договором позики були визнані обґрунтованими та задоволені в повному обсязі. Одним з суттєвих внесків у вирішенні даного питання була постанова Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», в якій вказано, що «при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, солідарний боржник – колишня дружина позичальника подала апеляційну скаргу, основним аргументом якої було те, що отримані відповідачем (боржником за договором) грошові кошти за договором позики були витрачені не в інтересах сім’ї, а на придбання обладнання для виробничих потреб суб’єктом підприємницької діяльності, що підтверджено наданими доказами, які безпідставно не прийняті судом.

Судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги з мотивів того, що при укладенні боржником договору позики, його дружина (на момент укладення договору позики шлюб був укладений) надавала нотаріально посвідчену згоду на укладення договору позики чоловіком, щодо вчинення такого правочину не заперечувала, не зазначала ні про те, що кошти за договором позики позичальник отримує для ведення підприємницької діяльності, а ні в інтересах сім’ї.

Не погодившись із прийнятим рішенням, солідарним боржником була подана касаційна скарга, яка ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України.

Так, за результатами розгляду касаційної скарги суд зазначив, зокрема, таке: «правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї. Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було, зі згоди кредитора, вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном».

Таким чином, касаційна скарга колишньої дружини позичальника була залишена без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

Інститут шлюбу передбачає встановлення тісного взаємозв’язку між чоловіком та дружиною. Існує численна кількість випадків за яких досить важко визначити, коли у відносинах з третіми особами кожен з подружжя діє у власних інтересах, а коли в інтересах сім’ї. Зважаючи на це, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавчий орган влади затвердив презумпцію спільності інтересів подружжя і сім’ї.

Адвокатам PI Law Firm вдалось захистити інтереси позикодавця в даній справі, а також здійснити фактичне повернення майна від солідарного боржника – колишньої дружини. Що ж стосується висновків, які випливають з даної справи, то презумпція спільних інтересів передбачає, що вчинки будь-якого з подружжя здійснюються у спільних, а не у власних інтересах. Тлумачення частини 4 статті 65 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередню участь в укладенні договору, стає зобов’язаною стороною (боржником) за наявності виключно таких умов:

  • договір укладено іншим з подружжя в інтересах сім’ї;
  • майно, одержане за таким договором, було використане в інтересах сім’ї.

Поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати іншого з подружжя, як зобов’язану особу (боржника). Тому укладаючи договір позики, чоловік або дружина мають розуміти, що інший у шлюбі несе таку саму відповідальність перед кредитором незалежно від того, хто є позичальником.

PI Law Firm забезпечило відшкодування ПДВ з державного бюджету.

Наш Клієнт, аграрна компанія, звернувся до нас після спроби здійснити повернення (відшкодування) ПДВ з державного бюджету, яка завершилась відмовою податкового органу у такому відшкодуванні, в зв’язку з результатами проведеної перевірки.

Підставою для відмови податкового органу у здійсненні відшкодування стала неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування за певний період часу, що пов’язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Проаналізувавши справу та детально вивчивши відповідну документацію, фахівці PI Law Firm прийняли рішення захистити порушене право Компанії-клієнта шляхом звернення до суду. Так, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було відмовлено в задоволенні позову. В основу прийнятого рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було покладено те, що позивач (Клієнт) не заявив позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції, щодо неприйняття відповідного рішення, передбаченого нормами статті 200 ПК України, за наслідками розгляду заяви позивача про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку. У зв’язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Київським апеляційним адміністративним судом, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, було прийнято рішення про задоволення апеляційної скарги PI Law Firm та скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав протиправною бездіяльність податкової інспекції, щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь нашого Клієнта.

Відповідач (Податкова інспекція), не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій зазначив, що вказане рішення прийнято без дотримання норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, пунктів 6 та 9 постанови КМУ від 17 січня 2011 року № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість».

За результатами розгляду скарги, з урахуванням поданих аргументів та посилань на судову практику адвокатами PI Law Firm, Великою палатою Верховного суду була прийнята постанова про відмову в задоволенні касаційної скарги Державної податкової інспекції та залишення постанови Київського апеляційного адміністративного суду без змін.

Приймаючи дану постанову, Верховний Суд зазначив, зокрема, таке: «із врахуванням встановленого судом апеляційної інстанції права Товариства на бюджетне відшкодування ПДВ, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов’язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.».

Разом з цим, ВС наголосив на тому, що ПК України не встановлює залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати ПДВ контрагентами платника податку або з підстав незавершення перевірки контрагентів платника податку, або у зв’язку з відсутністю відповідей на запити контролюючого органу про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Таким чином, використовуючи досвід у вирішенні подібних справ, а також професійну підготовку адвокатів, PI Law Firm вдалось захистити інтереси Клієнта, усунути певні перешкоди в процесі фактичного виконання судового рішення та повернути крупній аграрній компанії податок на додану вартість, що підлягав відшкодуванню, в розмірі близько 4 мільйонів гривень.

Дискреційні повноваження органу державної влади VS зобов’язати орган державної влади внести зміни в договір оренди земельної ділянки

Рішенням Житомирської міської ради від 10.06.2015 № 931 було обмежено застосування коефіцієнту Км2 (зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони)) максимальним значенням 0,306 та коефіцієнту Км3 (локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони) у діапазоні від 0,5 до 1.

Компанія-нерезидент, яка орендувала земельні ділянки на території міста Житомир, звернулась до адвокатів PI Law Firm, із відповідним завданням щодо перевірки відповідності витягу із нормативної грошової оцінки (НГО) орендованої земельної ділянки, який був наданий Компанії управлінням Держгеокадастру, вказаному рішенню Житомирської міської ради.

Спеціалістами PI Law Firm був проведений аналіз та здійснені розрахунки нормативної грошової оцінки з урахуванням рішення міськради, після чого була встановлена невідповідність такої оцінки коефіцієнтам, встановленим у рішенні.

PI Law Firm, в інтересах Клієнта, звернулась з відповідним позовом до Міськрайонного управління Держгеокадастру у Житомирському районі та м. Житомирі про визнання дій, щодо незастосування коефіцієнтів Км2 та Км3 в межах відповідних граничних значень, при видачі Компанії-нерезиденту витягу НГО, незаконними.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 позовні вимоги були задоволені (див. рішення у справі № 806/1827/17 від 19.07.2017). Дії Міськрайонного управління Держгеокадастру щодо неврахування рішення Житомирської міської ради №931 від 10.06.2015 року при наданні витягу із нормативної грошової оцінки земельної ділянки Компанії визнані незаконними, а управління Держгеокадастру зобов’язано повторно розглянути заяву Компанії-нерезидента про надання витягу з технічної документації та застосувати коефіцієнт Км2 з максимальним значенням 0,306 та коефіцієнт Км3 з максимальним значенням 1,0.

Після отримання нового витягу НГО, Компанією неодноразово подавались відповідні листи-пропозиції до орендодавця (Житомирської міськради) про необхідність внесення змін в договір оренди в зв’язку з істотним зменшенням розміру НГО та, відповідно, розміру орендної плати, який оплачується Компанією.

Після винесення Житомирською міськрадою відповідного питання на сесію, можновладцями було прийнято рішення про відмову в укладенні додаткової угоди до договору оренди з відповідним зменшенням розміру орендної плати.

Адвокатами юридичної фірми PI Law Firm був підготовлений та поданий позов до Житомирської міської ради щодо скасування протиправного рішення міськради, яким було відмовлено у внесенні змін в договір оренди, та зобов’язати орендаря внести зміни в договір в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до запропонованої орендарем редакції пунктів.

Так, рішенням Господарського суду Житомирської області позовні вимоги були задоволені – протиправне рішення міськради скасовано та внесені відповідні зміни в договір оренди земельної ділянки в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що, в свою чергу, зумовило суттєве зменшення витрат нашого Клієнта на орендну плату.

Північно-західним апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні апеляційної скарги Житомирської міської ради, а рішення суду першої інстанції залишено без змін (див. постанову у справі № 906/49/19 від 08.08.2019).

Вдалось відстояти інтереси підприємств енергетично-паливної галузі перед Оператором газотранспортної системи України

Адвокати PI Law Firm приймали провідну роль в багатьох проектах та складних судових спорах. Маючи в своїй команді спеціалістів з різних галузей права, у нас є можливість  розробити тактику та обрати стратегію таким чином, щоб здобути перемогу та захистити інтереси наших Клієнтів. Певним досвідом ми готові поділитися з Вами для формування першого враження про нашу команду.

Партнерам PI Law Firm вдалось відстояти інтереси підприємств паливно-енергетичної галузі перед Оператором газотранспортної системи України та відновити порушені права.

В січні 2020 року Оператор ГТС України в односторонньому порядку «заднім числом» здійснив перерахунок маржинальних цін купівлі-продажу природного газу за січень 2020 року, що призвело до мільйонних втрат учасників газового ринку, зокрема, ТОВ «Трансгазпром», ТОВ «Скела Терциум», ТОВ «Газенергопостач».

Адвокати PI Law Firm були подані позови до Оператора ГТС України, щодо визнання дій по зміні маржинальних цін постфактум – протиправними та зобов’язати сплатити грошові кошти підприємствам, які внаслідок протиправних дій Оператора їх недоотримали. Попри складності в процесі розгляду цих судових справ, PI Law Firm все таки вдалось добитись справедливості та зобов’язати Оператора ГТС України сплатити учасникам газового ринку, чиї права були порушені, недоотримані грошові кошти.