Солідарна відповідальність подружжя за договором позики, кредитним договором.

Солідарна відповідальність подружжя за договором позики

PI Law Firm забезпечило повернення коштів кредитору

Наш Клієнт, фізична особа, звернувся до фахівців PI Law Firm з питання повернення заборгованості (Практика приватним особам) після самостійного вчинення дій з повернення наданих в борг коштів, які виявились безрезультатними в зв’язку з відсутністю майна у боржника.

Так, Клієнт позичив грошові кошти в сумі 40 000,00 доларів США, що за курсом на дату надання коштів в борг складало близько 915 500,00 гривень. Між Клієнтом і боржником був укладений договір позики грошових коштів, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом, з відповідним внесенням запису до реєстру посвідчення нотаріальних дій.

В договорі позики сторони обумовили, що у разі девальвації гривні протягом строку дії договору, позичальник зобов`язується повернути суму грошей у гривнях в еквіваленті 40 000,00 доларів США за офіційним курсом банку на день платежу, встановивши також граничний строк повернення позики, який складав півроку від дати її надання. Позичальник не виконав взяті на себе зобов’язання, не повернувши грошові кошти Клієнту.

В 2015 році Клієнт звернувся до приватного нотаріуса, яким був посвідчений договір позики грошових коштів із заявою про вчинення виконавчого напису, який був вчинений та внесений до реєстру нотаріальних дій.

Старшим державним виконавцем відділу ДВС міського управління юстиції була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу в зв’язку з відсутністю відповідного майна боржника.

Наприкінці 2015 року Позикодавець звернувся до PI Law Firm із необхідністю вчинити всі можливі дії з повернення наданої позики. Проаналізувавши дану ситуацію та розробивши відповідну стратегію, адвокатами PI Law Firm був поданий позов про стягнення боргу до боржника за договором, а також до колишньої дружини в порядку солідарного стягнення.

Судом першої інстанції позовні вимоги нашого Клієнта про стягнення боргу за договором позики були визнані обґрунтованими та задоволені в повному обсязі. Одним з суттєвих внесків у вирішенні даного питання була постанова Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», в якій вказано, що «при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, солідарний боржник – колишня дружина позичальника подала апеляційну скаргу, основним аргументом якої було те, що отримані відповідачем (боржником за договором) грошові кошти за договором позики були витрачені не в інтересах сім’ї, а на придбання обладнання для виробничих потреб суб’єктом підприємницької діяльності, що підтверджено наданими доказами, які безпідставно не прийняті судом.

Судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги з мотивів того, що при укладенні боржником договору позики, його дружина (на момент укладення договору позики шлюб був укладений) надавала нотаріально посвідчену згоду на укладення договору позики чоловіком, щодо вчинення такого правочину не заперечувала, не зазначала ні про те, що кошти за договором позики позичальник отримує для ведення підприємницької діяльності, а ні в інтересах сім’ї.

Не погодившись із прийнятим рішенням, солідарним боржником була подана касаційна скарга, яка ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України.

Так, за результатами розгляду касаційної скарги суд зазначив, зокрема, таке: «правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї. Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було, зі згоди кредитора, вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном».

Таким чином, касаційна скарга колишньої дружини позичальника була залишена без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

Інститут шлюбу передбачає встановлення тісного взаємозв’язку між чоловіком та дружиною. Існує численна кількість випадків за яких досить важко визначити, коли у відносинах з третіми особами кожен з подружжя діє у власних інтересах, а коли в інтересах сім’ї. Зважаючи на це, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавчий орган влади затвердив презумпцію спільності інтересів подружжя і сім’ї.

Адвокатам PI Law Firm вдалось захистити інтереси позикодавця в даній справі, а також здійснити фактичне повернення майна від солідарного боржника – колишньої дружини. Що ж стосується висновків, які випливають з даної справи, то презумпція спільних інтересів передбачає, що вчинки будь-якого з подружжя здійснюються у спільних, а не у власних інтересах. Тлумачення частини 4 статті 65 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередню участь в укладенні договору, стає зобов’язаною стороною (боржником) за наявності виключно таких умов:

  • договір укладено іншим з подружжя в інтересах сім’ї;
  • майно, одержане за таким договором, було використане в інтересах сім’ї.

Поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати іншого з подружжя, як зобов’язану особу (боржника). Тому укладаючи договір позики, чоловік або дружина мають розуміти, що інший у шлюбі несе таку саму відповідальність перед кредитором незалежно від того, хто є позичальником.