Наближення до правового регулювання віртуальних активів в Україні. Чи варто очікувати?

до правового регулювання віртуальних активів

В Україні було достатньо спроб врегулювати ринок криптовалют на законодавчому рівні. В загальному, криптоіндустрія без державного регулювання існує з 2013 року. В період технологічного прогресу та пильного нагляду з боку державних органів, питання свободи та конфіденційності зіставляються з питаннями суспільної безпеки, що призводить до вибору між приватними та публічними інтересами. В такому випадку повноцінне задоволення інтересів обох сторін неможливе, оскільки призведе до певного звуження інтересів іншої зі сторін.

Правове регулювання ринку криптовалюти у світовій практиці базується на різних підходах, зокрема, від повної її заборони в певних країнах світу до впровадження державних аналогів віртуального активу зі стабільністю його курсу.

З реєстрацією Верховною Радою України законопроекту № 3637 «Про віртуальні активи», який, як планується, повинен встановити правовий статус віртуальних активів в рамках українського законодавства, Україна ще на крок наблизилась до легалізації криптовалют. Визнання на законодавчому рівні технології блокчейн та криптовалюти, можуть суттєво вплинути на трансформацію економіки та посприяти побудові цифрової держави.

Фахівцями компанії PI Law Firm був проведений аналіз даного питання та зроблені певні висновки, якими ми хотіли б поділитись у даній статті.

Ймовірність встановлення певного статусу крипти.

Так, з прийняттям в першому читанні парламентом в грудні 2020 року законопроекту № 3637 стало зрозуміло, що у випадку правового врегулювання відносин з криптовалютою, левова доля свобод в даній сфері буде звужена до мінімуму. При цьому, одними з важливіших змін стануть доповнення до Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Правове визначення статусу віртуального активу – криптовалюти, буде перш за все направлене на ідентифікацію їх реального власника, а також встановлення шляхів використання такої валюти, що, в свою чергу, зумовлює руйнування головної ідеї – конфіденційності віртуальних активів.

Національне агентство з питань запобігання корупції віднесло криптовалюту до складу нематеріальних активів, тобто поставило її в один ряд з патентом на винахід, правами на знак для товарів і послуг, промисловими зразками.

Розглядаючи судову практику з даного питання, єдиної відповіді щодо статусу крипти також не існує. Так, в постанові Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 922/95/20 суд вказав на наявність між сторонами договірних правовідносин, визначаючи при цьому біткоїни як титульні знаки.

Київський апеляційний суд же прийняв постанову від 02.03.2021 у справі № 757/46845/19-ц, якою визначив криптовалюту, як цифрову (віртуальну) валюту, чим фактично підтвердив правомірність операцій з такою валютою через укладення публічних електронних договорів.

На межі закону.

На сьогодні чинним законодавством не заборонена діяльність із створення нових структур для забезпечення функціонування криптовалютних платформ, тобто майнинг. Також не заборонено і отримувати оплату за товар чи послугу, інвестувати за допомогою віртуального активу, не сплачуючи при цьому податків та не проходячи процедуру ідентифікації. Однак, в процесі переведення в готівку таких віртуальних активів, наприклад, при купівлі речей, відбувається трансформація віртуального активу в матеріальний, що може викликати зацікавленість з боку контролюючих та правоохоронних органів.

Наразі в Україні існує негативна практика в процесі формування висновків представниками виконавчої влади, основними з яких зазвичай є – ухилення від сплати податків, прихована підприємницька діяльність та легалізація коштів, отриманих злочинним шляхом. Не дивлячись на те, що Конституція України і передбачає презумпцію невинуватості, проте на практиці обов’язок доведення та документального підтвердження легальності походження коштів лягає на власника таких коштів (активів).

Ризик викрадення.

Як передбачено законопроектом № 3637, володіння віртуальним ключем до віртуального активу прирівнюється до володіння віртуальним активом. Таким чином за замовчуванням той, хто має доступ до криптогаманця, той і є власником криптовалюти, яка на ньому обліковується. В такому випадку, викрадення доступу до криптогаманця є основним шляхом до крадіжки криптовалюти.

Тож, у разі протиправного заволодіння віртуальним ключем віртуального активу, ефективною та першочерговою дією буде комунікація з менеджером біржі з метою відстеження шляху переказу віртуального активу та блокування криптогаманця шахрая. При цьому біржа, в свою чергу, буде керуватись власним регламентом щодо необхідності вчинення дій при виявленні підозрілих операцій.

Також слід мати на увазі, що при зверненні до менеджера біржі з метою блокування шахрайського гаманця, останній вправі вимагати від власника віртуального активу підтвердити факт звернення до уповноваженого органу державної влади (напр. до поліції) та початку проведення розслідування.

Такими документами можуть бути:

  • заява про вчинення злочину до відділу поліції з відміткою про її реєстрації, з нотаріально посвідченим перекладом на англійську мову;
  • витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань з нотаріальним перекладом;
  • адреса електронної пошти уповноваженого органу державної влади, до якого була подана заява. Ефективніше буде надати адресу електронної пошти особисто слідчого, який буде вести справу.
  • копії документів та листування в електронному вигляді з менеджером біржі.

Усі ці питання випливають з невизначеного статусу криптовалюти, а позитивним є лише те, що у разі наявності ознак шахрайства, це не заважає проводити досудове розслідування в порядку, що передбачений кримінально-процесуальним кодексом України.

Надійний постачальник послуг є першочерговим питанням.

Основними послугами, які біржа надає власнику віртуального активу є можливість отримання пасивного доходу на коливаннях курсу криптовалюти, комісійні відсотки та зручне розрахункове обслуговування. Водночас, у разі набрання чинності законопроектом № 3637, здійснення будь-яких правомірних дій з віртуальними активами буде можливим виключно через постачальника послуг криптообмінників та бірж.

Перед тим, як почати співпрацювати з біржою, необхідно звернути увагу на регламент роботи такої біржі та її акредитацію, а також детально ознайомитись зі звітами про діяльність. Не зайвим буде також отримати відгуки про сервіси біржі на профільних форумах та здійснювати періодичний моніторинг інформації щодо даної біржі.

Актуальним питанням залишається також доречність використання послуг, що пов’язані з обігом віртуальних активів, оскільки в даному випадку постає вибір – чи мати незабезпечений віртуальний актив чи отримати надійний правовий захист, відповідно до профільного законодавства.

Наявність надійного захисту.

Протягом останнього часу почастішали випадки, при яких особи, що надають послуги з управління криптогаманцем, пропонують укласти договір доручення в простій письмовій формі. Проте, у випадку втрати активу – криптовалюти повіреним, виникає питання забезпечення належного виконання зобов’язання за договором, оскільки серед переліку об’єктів права власності, що передбачені Цивільним кодексом України, криптовалюта відсутня.

З урахуванням відсутності на сьогоднішній день нормативно-правового регулювання, здійснення операцій з віртуальними активами містить в собі безумовний ризик, який, в свою чергу, зумовлює необхідність до пристосування до наявних правових механізмів з переходу криптовалюти в «кєш» і навпаки. У разі введення в дію законопроекту № 3637, він може слугувати рушійною силою розвитку ринку криптовалюти та її юридичного захисту.

Легалізація ринку віртуальних активів в Україні дозволить вивести операції з віртуальними активами на відкритий ринок, компаніям, що спеціалізуються на криптовалютах – реєструвати бізнес, офіційно працювати з банківською системою та залучати іноземні інвестиції, а місцевим блокчейн-фахівцям – розвивати екосистему проектів в українській юрисдикції. 

Наразі складно визначити майбутнє віртуальних активів в Україні, проте не викликає сумніву той факт, що суспільні потреби та технологічний прогрес не мають зворотної дії і вимагають спільноту пристосовуватись до вимог сучасності.